Суетный день, событий полон,
Умчался, шпорами звеня,
Вот чёрной ширмою зашторен
Восток от зноя и огня,
Ослабли ветви кипарисов,
Кивают ветру не спеша,
Стоят влюблённые нарциссы,
Ночной прохладою дыша,
И предаётся всё забвенью:
Накал страстей, безликий шум,
Здесь эфимерной тают тенью
Все мысли, режущие ум,
Лишь золочёной звёздной пылью
Усыпан щедро небосвод,
Луна, как скороход-посыльный,
Свой выход на дорогу ждёт,
Остыли купола мечетей,
Кресты померкли на церквях,
Они, как стражи лихолетий,
Всё так же на своих местах,
Спокойной ночи, город Божий,
Сомкни уставшие глаза,
Пусть твой покой не потревожит
Никто, ничем и никогда,
Суетный день, событий полон,
Умчался, шпорами звеня,
Спит Гефсимань, своим покоем
Могилы древние храня...
Александр Юфик,
USA
Прославляю Господа в поэзии, хотя это не главное моё занятие в жизни. Всё, что есть хорошего в этих стихах - это от Него, все их недостатки беру на себя.
Сборник стихов "Песчинки"-2004 год. e-mail автора:youfik_a@yahoo.com сайт автора:личная страница
Прочитано 3061 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Мелодично,понравилось. Комментарий автора: Очень рад, спасибо.
Татьяна Осокина
2010-07-09 13:47:43
Замечательное, полное смысла и художественной красоты, стихотворение! Спасибо! Комментарий автора: Спасибо за отзыв, в своё время обходил этот город вдоль и поперёк, а тут вот вспомнилось.
Анна Дмитриева
2014-02-09 00:34:20
Дорогой брат,да,,благословит тебя Господь похожим даром наделена и я. Не желаю говорить сердцу "молчи!"когда Святой Дух побуждает писать,Случайно наткнулась на этот сайт и приветствую всех побеждающих ложь и отстаивающих Истину.Могу ли я продолжать общение с вами, обмениваясь стихами и молясь о Церкви последнего времени?
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
